Про пісню «Віють вітри, віють буйні»
Українська народна пісня «Віють вітри, віють буйні», авторство якої приписують легендарній піснярці з Полтави Марусі Чурай, є визначним зразком любовної лірики. Твір глибоко розкриває душевні страждання дівчини в розлуці з коханим. Ця пісня входить до шкільної програми для 8 класу та є важливою для підготовки до ЗНО.
Текст пісні «Віють вітри, віють буйні»
Віють вітри, віють буйні,
Аж дерева гнуться,
Ой як болить моє серце,
А сльози не ллються.
Трачу літа в лютім горі
І кінця не бачу.
Тільки тоді і полегша,
Як нишком поплачу.
Не поправлять сльози щастя,
Серцю легше буде,
Хто щасливим був часочок,
По смерті не забуде…
Єсть же люди, що і моїй
Завидують долі,
Чи щаслива та билинка,
Що росте на полі?
Що на полі, що на пісках,
Без роси, на сонці?
Тяжко жити без милого
І в своїй сторонці!
Де ти, милий, чорнобривий?
Де ти? Озовися!
Як я, бідна, тут горюю,
Прийди подивися.
Полетіла б я до тебе,
Та крилець не маю,
Щоб побачив, як без тебе
З горя висихаю.
До кого я пригорнуся,
І хто пригoлубить,
Коли тепер того нема,
Який мене любить?