Лишайники – це симбіотичні організми, утворені гетеротрофним грибом (мікобіонт) та автотрофною зеленою одноклітинною водорістю або ціанобактерією (фотобіонт). Фотобіонт постачає гриб органічними речовинами, мікобіонт забезпечує водою та мінеральними солями.
💡 Основоположником науки про лишайники (ліхенології) є шведський ботанік Е. Ахаріус.
Особливості будови
Тіло лишайника не поділено на тканини й органи, воно представлене сланню (таломом).
Типи лишайників за формою талому
| Тип | Особливості | Представники |
|---|---|---|
| Накипні | Слань у вигляді нальоту або корочки, щільно приростає до субстрату | Леканора |
| Листуваті | Слань у вигляді пластинок, прикріплюється до субстрату гіфами | Ксанторія |
| Кущисті | Слань у вигляді стовпчиків, приростає до субстрату лише основою | Ягель |
Іл.1 Будова слані лишайника. 1 – Верхній коровий шар, 2 – Водоростевий шар, 3 – Серцевина, 4 – Нижній коровий шар, 5 – Ризоїди
Розмноження лишайників
Безстатеве:
- вегетативний спосіб (висихаючи, стає крихким, легко ламається і поширюється вітром);
- спороутворення (у кожного з компонентів відбувається самостійно, мікобіонт утворює спори, при проростанні захоплює клітини фікобіонта).
Статеве: мікобіонт формує плодові тіла, на яких утворюються спори.
Значення лишайників
- «Піонери» біоценозів (заселяють нові субстрати першими).
- Корм для тварин (олені, лосі, метелики, слимаки, кліщі).
- Індикатори стану навколишнього середовища, особливо якості повітря (чутливі до забруднення).
- Сировина для виробництва барвників (лакмусу), для фарбування вовни й тканин.
- Використання в народній медицині.
💡 Лишайники ростуть повільно – 1–3 мм на рік.